Технічне регулювання в будівництві

Рік тому Конгресові було надано огляд [1] новаційних засад і напрацювань сучасного етапу технічного регулювання в будівництві України, пов’язаного з прийняттям Технічного регламенту [2] (надалі — ТР). Розглядалися похідні комплекти національних нормативних документів (НД) — тлумачні норми [3], керівні документи [4] і стандарти з оцінювання відповідності [5]. Разом з ТР ці НД складають прийнятну основу «правил гри», або так звану оболонку системи, наближеної до європейської системи підтвердження відповідності (декларування та сертифікації) в сфері дії Директиви 89/106/ЄEC [6].

1. Який же поступ в реалізації зазначеної оболонки та її наповнення спостерігався у 2010 році?

1.1. На виконання пункту 7 ТР поновлено Перелік регламентних технічних умов (РТУ) і будівельних норм [7]. Він складений з 153 позицій, а саме: 1…6 — це тлумачні ДБН В.1.2 [3], 7…54 — ДСТУ Б В.2.6 щодо конструкцій будинків і споруд, 55…62 — ДСТУ Б В.2.7 щодо будівельних матеріалів, 63…153 — Технічні свідоцтва.
Включення в цей Перелік норм [3], особливо на початкових етапах впровадження ТР, є, на наш погляд, дуже корисним, тому що вони можуть бути основою для безпосереднього оцінювання будівельних виробів, якщо виробник не застосовує повністю або частково існуючих НД та/ або відсутні керівні документи щодо розробки технічного свідоцтва. Ми також рекомендуємо посилатися на тлумачні ДБН (їх пункти) з метою ідентифікації не лише основних вимог, суттєвих стосовно конкретних виробів, але й власне цих виробів..
Блок стандартів, включених в Перелік РТУ, походить переважно з розділу 28 Переліку [8], але відрізняється відсутністю низки явних ідентифікаційних ознак (найменування та показники продукції, коди). Зауважимо, що в європейських Переліках головною ідентифікаційною ознакою є саме найменування будівельних виробів (їх сімейств), уніфіковані за рішеннями Єврокомісії, в яких також явно визначають систему підтвердження відповідності (АоС) залежно від різновидів виробів і контрольованих показників.
В цьому блоці десяток стандартів стосуються віконних і дверних виробів. Введення в Перелік РТУ технічних свідоцтв є важливою новацією. Але значна неструктурована кількість (майже сотня) і мотиви поширення законодавчо регульованої сфери на випадкові вироби незрозумілі. Ми рекомендуємо адаптувати в Україні приблизно тридцять чинних в ЄС Керівництв з європейських технічних ухвалень, розпочавши, наприклад, зі світлопрозорих конструкцій за ЕТАG 002 [9].

1.2. У 2010 році продовжено безкоштовні навчання за проектом ЄС «Технічна допомога українській інфраструктурі якості» [10]. Учасники, фахівці Мінрегіонбуду та органів сертифікації, для отримання посвідчень проходили тестування, що підвищило якість навчання.
На жаль, курси не було орієнтовано на розробників РТУ, які потребують перманентного вивчення засад, документів і практичного досвіду європейської й української систем технічного регулювання в будівництві. Але й цього разу про десятирічну практику ЄС з регламентації, в т.ч. гармонізації НД, не йшлося.
Напевно, все ж курси мають працювати на постійній (госпрозрахунковій) основі, за прикладом УкрНДНЦ Держспоживстандарту, зі штатними та/чи запрошеними кваліфікованими викладачами, визнаними фахівцями в галузі оцінки відповідності будівельних виробів.

1.3. В липні 2010 року набули чинності стандарти ДСТУ Б А.1.2-(2…5):2009 з комплекту [5]. В зв’язку з цим, на підставі ДСТУ Б А.1.2-1:2007 «Осноні положення» і ДСТУ Б А.1.2-3:2009 «Порядок розгляду та критерії аналізування документів під час призначення органів з оцінювання відповідності» Мінрегіонбудом і Держспоживстандартом проведено процедуру призначення першої групи із 12-ти органів з сертифікації на виконання робіт з оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (наказ від 09.12.10 № 560).
Ще один стандарт з [5], а саме ДСТУ Б А.1.2-2:2009 «Порядок оцінювання відповідності продукції встановленим вимогам», міг би вже працювати щонайменше під час розробки РТУ. Дійсно, автори тепер мають можливість застосувати уніфіковані за європейським прикладом системи АоС, які однозначно пов’язані із процедурами з оцінки відповідності в кореляції з модулями (див. таблицю в [1]). Але обговорення проектів нових НД засвідчило необізнаність розробників з ДСТУ Б А.1.2-2:2009 і навіть з більш раннім ДСТУ-Н Б А.1.1-89:2008.

1.4. Досягнення України 2006–2010 років в сфері ТР дозволяють їй пропонувати європейський підхід в рамках СНД. Йдеться про реалізацію в будівельній галузі Концепції технічного регулювання, прийнятої постановою Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД від 03.12.09 №33-22.
На черговому 37-ому засіданні 06–07.10.10 Міждержавної науково-технічної комісії зі стандартизації, технічного нормування та сертифікації в будівництві (МНТКБ) було схвалено в цілому презентований Україною проект «Рекомендации по реализации Концепции технического регулирования в государствах-участниках Содружества Независимых Государств в сфере строительства и производства изделий строительного назначения» (протокол засідання див. у [11]). На прохання фахівців Управління з технічного регулювання в будівництві Мінрегіонбуду (УТР) нами було попередньо розглянуто проект «Рекомендации…» (лист «БудЦентру» від 27.07.10 № 248-01-10). Ми позитивно оцінили ініціативу УТР, особливо посилання на Директиву [6], акцентування шести основних вимог безпеки до споруд [3] і твердження авторів про те, що «В настоящее время в строительстве общепризнанной по своей применяемости является нормативная база, принятая в Европейском Союзе».
Разом з тим, ми вважаємо, що розглянутий проект міг бути більш досконалим з урахуванням наданих зауважень і пропозицій, з яких основні:

1.4.1. Слід обговорювати не загальну нормативну базу ЄС, а лише ту частину, що стосується технічного регулювання, тобто законодавчо регульованої сфери, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг є обов’язковими.
Виходячи з сутності Нового підходу, держави мають контролювати безпеку в будівництві, а проблеми якості продукції залишати виробникам.

1.4.2. Значні успіхи України стосуються переважно зовнішньої оболонки системи технічного регулювання у будівництві [2–5], а її внутрішнє наповнення ведеться несистемно. Накопичення РТУ [7] йде без встановлених правил, на кшталт перших кроків 1995 року, коли виходили з переліку чинних НД, а не з переліку будівельних виробів, систематизованого певним чином.
Держави можуть уніфіковано керувати процесом наповнення нормативної бази (в законодавчо регульованій сфері) згідно з європейським досвідом роботи за Директивою [6], а саме визначати найменування виробів (їх сімейств) і систему АоС;

1.4.3. Ідентифікація потенційно небезпечної будівельної продукції в ЄС виконується за номером рішення Єврокомісії, докладним найменуванням сімейств виробів за їх призначенням. З метою ідентифікації в ЄС не застосовують коди через неоднозначність класифікаторів.
Дійсно, в Україні коди викликають плутанину, складнощі на митниці та навіть при стандартизації. Тому ми не рекомендуємо посилатися на коди, зокрема УКНД 91 і 93, які відокремлюють зону відповідальності Мінрегіонбуду в галузі стандартизації, без спеціального застереження в тім, що в сферу дії ТР можуть бути включені НД, незалежно від відомчої приналежності, а лише з міркувань безпеки.

1.4.4. Слід приділяти особливу увагу реальному впровадженню процедури декларування. Так, сфера дії Директиви [6] («сфера безпеки») за номенклатурою продукції значно більша, аніж сьогодні в Україні згідно з [7, 8]. Розширення цієї сфери спричиняє додаткові витрати виробників на сертифікацію. Перехід у багатьох, менш небезпечних, позиціях до декларування відповідності допоможе вирішити проблему не за рахунок безпеки.

1.4.5. Підлягають розвитку та гармонізації в рамках СНД процедури підтвердження придатності нових будівельних виробів до застосування за призначенням. Річ у тім, що вдосконалюючи чинні українські правила [12] і практику в бік гармонізації з європейськими та російськими, можна отримати значні переваги.
За ініціативою УТР Мінрегіонбуду нами заявлена розробка проекту нормативного документа «Настанова експертам зі складання висновку та макету технічного свідоцтва щодо придатності нових будівельних виробів до застосування». Статус європейського технічного ухвалення (ЕТА) дорівняно до статусу hEN, як гармонізованих ТУ в сфері дії Директиви [6]. До того ж, Керівництва (ETAG) значно доступніші, чим hEN. Російське технічне свідоцтво також ефективне як інноваційна та гармонізуюча опція.

1.4.6. Актуальним є створення автоматизованої бази даних в сфері дії ТР [2]. Тут може бути корисним не тільки європейський приклад, але й, скажімо, казахський.

1.5. На підставі [13] з метою «створення адаптованої до вимог ЄС і СОТ сучасної системи технічного регулювання, здатної «… забезпечити ефективний контроль за безпекою продукції й домогтися взаємного визнання результатів оцінювання відповідності продукції з торговельними партнерами України», у розвиток обговорення та пропозицій на секції технічного регулювання НТР Мінрегіонбуду, — «БудЦентр» запропонував (лист від 20.09.10 № 329-10) розробити адаптовану систему формування та супроводження законодавчо регульованої сфери з оцінювання відповідності будівельних виробів («сфери безпеки»), як низку обов’язкових нормативних документів організаційно-методичного характеру, включаючи пропозиції зі змісту, складу та черговості розробки (коригування) та супроводження нормативної бази в сфері дії Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд [2]. Зі свого боку Мінрегіонбуд підтвердив актуальність зазначеної тематики і планує в 2011 році замовити такі наукові розробки за бюджетною програмою (лист від 20.11.10 № 24-11/2514/0/6-10).

1.6. Мінрегіонбуд також реалізує план заходів [14], за яким в будівельній галузі передбачено, зокрема, перегляд радянських НД — ГОСТ (до 2012 р.), СНиП та СН, підвищення питомої ваги стандартів, гармонізованих із стандартами ЄС, до 30 відсотків (до 2015 р.).
Цей план визначає запровадження системи оцінки відповідності згідно з ТР [2] у 2011 році. З цією метою призначеним органам з сертифікації (див. п.1.3) окреслено сферу діяльності у вигляді Переліку продукції [15]. До того ж, цей Перелік як розділ у складі загального (щодо всіх чинних технічних регламентів), певно, буде зареєстровано в Мінюсті з метою надання обов’язкового статусу. Докладне порівняння Переліку [15] з його попередником [8] — це тема окремого дослідження. Зауважимо лише декілька аспектів.

1.6.1. Підтвердилася регресивна тенденція (повернення до 1995 р.), яку ми відзначили у п.1.4.2, а саме — найменування продукції подано за НД (за РТУ). Від такого підходу відмовилися вже у 1996 році через невиправдане звуження зони безпеки.

1.6.2. Відсутні прямі посилання на позначені НД (логічно та зручно було б навести позначення РТУ) та контрольовані показники за цими НД. Останнє допомогло б виявити принципові розбіжності в РТУ, розроблених різними авторами.

1.6.3. Не згадано також НД «на конкретний вид продукції», наприклад технічні умови (ТУ), які перманентно розробляють виробники у розвиток стандартів, тобто вилучено зручну інноваційну опцію, подібну до передбачених у Директиві [6] і ТР [2].

1.6.4. Перелік продукції [15] має бути структурований (упорядкований). Так, розділ 28 Переліку [8] успадкував послідовність позицій за ОКП. Блок ДСТУ Переліку РТУ [7] упорядковано за позначеннями чинної в Україні класифікації НД.

1.6.5. Порівняно з [8] через негаразди з кодами УКНД 91 і 93 (див. також п. 1.4.3) виключено сімейства небезпечної продукції (листові конструкції), які входять в сферу дії Директиви [6]. Додані труби із полімерних матеріалів, зокрема за подрібненими до десяти позицій кодами УКТЗЕД. Нагадаємо, що в Системі УкрСЕПРО було рекомендовано рівень деталізації цих кодів лише у чотири позиції, а в ЄС коди взагалі не використовують для ідентифікації продукції в сфері дії згаданої Директиви [6].

• Share

1.6.6. Виходячи з тематики Конгресу, наводимо позиції Переліку продукції [15] щодо віконних та дверних виробів (табл. 1).
Як можна помітити, наведені в таблиці позиції виходять переважно з одного пункту (28.30) «Вікна та двері для будинків і споруд» Переліку [8], де віконні та дверні вироби подано узагальнено, без поділення на матеріали та інші окремості. Порівняймо, які за рішенням Єврокомісії [16] у цієї продукція назви та приписи щодо систем АоС (табл. 2).

• Share

2. Однією з реалізацій зазначеного рішення [16] є гармонізований стандарт EN 14351-1 [17] «Вікна та двері. — Стандарт на вироби, експлуатаційні характеристики. — Частина 1: Вікна та зовнішні дверні блоки, нетривкі до вогню та/чи проникнення диму», чинний в сфері дії Директиви [6].
В Україні, на заміну ГОСТ 475-78, впроваджується стандарт ДСТУ Б В.2.6-99:2009 «Конструкції будинків і споруд. Блоки дверні дерев’яні. Загальні технічні умови (EN 14351 1:2006, NEQ)», який включено в Перелік РТУ [7], поз. 54, а його найменування «Блоки дверні дерев’яні» — в Перелік продукції [15], поз. 42. Цей ДСТУ декларує відповідність вимогам стандарту [17] зі ступенем «нееквівалентний» (NEQ), а саме в частинах класифікації, технічних вимог та методів випробувань. Стандарт не поширюється на дверні блоки спеціального призначення (протизламні, куленепробивні, протипожежні, вхідні в квартири тощо).
Із найменувань обох стандартів випливає, що український охоплює лише частину продукції, на яку поширюється європейський, а саме тільки двері, й тільки дерев’яні. Детальне порівняння положень зазначених EN і ДСТУ планує ift Rosenheim, а ми звернемо увагу на розбіжності в галузі технічного регулювання, зокрема в установлених рівнях (системах) підтвердження відповідності (АоС). Як випливає з наведеної таблиці 2 і таблиці ZA.2 EN 14351-1 щодо дверей, залежно від їх призначення, в ЄС застосовують системи АоС 1, 3 і 4, тобто як сертифікацію (1), так і декларування (3, 4). В українському стандарті передбачено лише сертифікацію, незалежно від призначення, скажімо, щодо зовнішніх і внутрішніх дверей. Це є ознакою надмірного регулювання, призводить до більш коштовного підтвердження відповідності та просто не гармонізовано з європейською практикою.
В ДСТУ Б В.2.6-99 не акцентовано на застосовні основ­ні вимоги за ТР, на кшталт таблиці ZA.1 EN 14351-1, де таким вимогам (№№ 2…6) зіставлені суттєві характеристики виробів із посиланням на пункти стандарту. Взагалі, у розділі 9 «Оцінювання відповідності» ДСТУ не враховано можливість подавати системи АоС за європейським прикладом, використовуючи положення ДСТУ-Н Б А.1.1-89:2008 і ДСТУ Б А.1.2-2:2009. Через це виникли зайві переліки процедур і модулів за текстом ТР. Процедури, визначені у ДСТУ-Н Б А.1.1-83, на який зроблено посилання, не деталізовано згідно зі специфікою продукції, як це реалізовано у розділі 7 [17]. Розглянутий, як приклад розробки РТУ, новий стандарт ДСТУ Б В.2.6-99 презентує загальну тенденцію у наповненні створеної в Україні на протязі 2006-2010 рр. «оболонки» системи технічного регулювання в будівництві. Ця тенденція характеризується хибною відправною точкою розробок — за тематикою чинних НД. Як і рік тому, ми вимушені констатувати відсутність організаційно-методичного центру, передбаченого у ДСТУ Б А.1.2-1. Проведені навчання не було орієнтовано на розробників та експертів. Це негативно впливає на темпи й якість підготовки РТУ (різнобій у десятках стандартів, неналежне застосування положень засадничих НД, неусвідомлення критерію гармонізації як вирішального тощо).
В ДСТУ Б В.2.6-99 не акцентовано на застосовні основні вимоги за ТР, на кшталт таблиці ZA.1 EN 14351-1, де таким вимогам (№№ 2…6) зіставлені суттєві характеристики виробів із посиланням на пункти стандарту. Взагалі, у розділі 9 «Оцінювання відповідності» ДСТУ не враховано можливість подавати системи АоС за європейським прикладом, використовуючи положення ДСТУ-Н Б А.1.1-89:2008 і ДСТУ Б А.1.2-2:2009. Через це виникли зайві переліки процедур і модулів за текстом ТР. Процедури, визначені у ДСТУ-Н Б А.1.1-83, на який зроблено посилання, не деталізовано згідно зі специфікою продукції, як це реалізовано у розділі 7 [17]. Розглянутий, як приклад розробки РТУ, новий стандарт ДСТУ Б В.2.6-99 презентує загальну тенденцію у наповненні створеної в Україні на протязі 2006-2010 рр. «оболонки» системи технічного регулювання в будівництві. Ця тенденція характеризується хибною відправною точкою розробок — за тематикою чинних НД. Як і рік тому, ми вимушені констатувати відсутність організаційно-методичного центру, передбаченого у ДСТУ Б А.1.2-1. Проведені навчання не було орієнтовано на розробників та експертів. Це негативно впливає на темпи й якість підготовки РТУ (різнобій у десятках стандартів, неналежне застосування положень засадничих НД, неусвідомлення критерію гармонізації як вирішального тощо).

Перелік джерел за посиланнями

1. Технічне регулювання в будівельній галузі. Українські та європейські новації/ Грінберг М.Л.// PRIMUS Exhibitions Group. — Тезисы докладов на VІІ Международном Конгрессе «Окна. Двери. Фасадные системы. Архитектурное стекло», Киев, 26–27.01.2010. — с. 86–89.
2. Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1764.
3. ДБН В.1.2-(6…11)-2008 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Основні вимоги до будівель і споруд.
4. ДСТУ-Н Б А.1.1-(77…80, 82…90):2007, 2008 Система стандартизації та нормування в будівництві. Настанова. Керівний документ — Guidance paper (L, F, I, J; А, В, С, Н, E, G, D, K, M) — (concerning the Construction Products Directive — 89/106/EEC).
5. ДСТУ Б А.1.2-(1…5):2007, 2009 Система ліцензування та сертифікації у будівництві. Оцінювання відповідності у будівництві згідно з Технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд.
6. Council Directive 89/106/EEC of 21 December 1988 on the approximation of the laws, regulations and administrative provisions of the Member States relating to construction products.– OJ L 40, 11.2.1989. — 12 p.
7. Перелік регламентних технічних умов, відповідність вимогам яких свідчить про відповідність вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель та споруд. // Додаток до наказу Мінрегіонбуду від 11.02.2010 № 56.
8. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Держспоживстандарту України 01.02.2005 N 28, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4.05.2005 за N 466/10746.
9. ETAG 002. Guideline for European Technical Approval. Structural Sealant Glazing Systems (SSGS).– Part 1: Supported and Unsupported Systems.– 1999, 2001.– 75 p.– Part 2: Coated Aluminum Systems.– 2002.– 13 p.– Part 3: Systems incorporating profiles with thermal barrier.– 2002.– 26 p.– EOTA.– Brussels.
10. Курси навчання за темою: «Процес оцінки відповідності будівельних виробів у ЄС. Базовий курс з горизонтальних аспектів. Вимоги та робочі процедури сертифікації та оцінювання відповідності згідно з гармонізованими стандартами EN на будівельні вироби (EN 197-1, EN 197-2)», — м. Київ, НДІ будівельних конструкцій, 26–29.04.10
11. Будівництво і стандартизація. — 2010, № 4. — с. 2–5.
12. Постанова Кабінету міністрів України від 1 березня 2006 р. N 240 «Про затвердження Правил підтвердження придатності нових будівельних виробів для застосування».
13. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 1724-р «Про виконання Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» (п. 7 «Технічне регулювання»).
14. План заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики з нормативного забезпечення будівництва в Україні на період до 2015 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.10 № 1982-р.
15. Перелік продукції, що підлягає оцінці відповідності вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (Регламентним технічним умовам), затверджений наказом Мінрегіонбуду 16.12.2010 № 508.
16. VII Commission Decision 99/93/EC of 25 January 1999 on the procedure for attesting the conformity of construction products pursuant to Article 20(2) of Council Directive 89/106/EEC as regards doors, windows, shutters, blinds, gates and related building hardware (notified under document number C(1999) 117) (Text with EEA relevance).
17. EN 14351-1:2006 (E) Windows and doors — Product standard, performance characteristics — Part 1: Windows and external pedestrian doorsets without resistance to fire and/or smoke leakage characteristics.

Грінберг М.Л., к.т.н., Науково-технічний центр
оцінки відповідності у будівництві «БудЦентр»
(раніше — ОС «ЦентрСЕПРОбудметал»), по матеріалам доповіді на VIII міжнародному конгресі «Вікна. Двері. Фасадні системи. Архітектурне скло», м. Київ, січень 2011 р.