Стратегії щодо підвищення якості та успіху на ринку

Вимоги щодо безпечності товару зазвичай є жорстко обов′язковими, контролюються Державою та прийняті на найвищому рівні нормативно-правового регулювання (Закони, Постанови Уряду).
Вимоги щодо безпеки товарів та послуг згідно сучасної світової практики прийнято називати «Технічний Регламент». Вимоги щодо якості товарів та послуг зазвичай контролюються безпосередньо ринком та не є чимось обов′язковим (таблиця 1).

• Share

• Share

Документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є:

При цьому, згідно нового підходу у практиці Європейського Союзу, вимоги щодо безпеки, що прописано у Директивах та Регламентах, підкріплюються та більш широко розкриваються у гармонізованих стандартах (мал. 1).
Гармонізовані стандарти ЄС містять практичне та науково-обгрунтоване пояснення, які саме вимоги щодо конкретного виду продукції на практиці забезпечують виконання вимог Директив щодо безпечності.
Таким чином, Стандарт, хоч і є, сам по собі, необов′язковим до виконання документом, є найпростішим та найобгрунтованішим способом доведення факту того, що продукт відповідає обов′язковим вимогам Директив ЄС щодо безпечності.
Можна стверджувати, що вимоги Директив щодо безпеки підтверджуються переліком відповідних стандартів. Тобто, якщо товар вироблено у відповідності до стандарту, який входить до переліку «підтверджуючої бази» директиви, то такий товар вважають таким, що відповідає вимогам безпеки Директиви. Це явище називають «презумпцією відповідності».

Стандарт ЄС «CEN EN 14351-1:2006+A1:2010 Windows and doors — Product standard, performance characteristics — Part 1: Windows and external pedestrian doorsets without resistance to fire and/or smoke leakage characteristics» прийнятий на заміну EN 14351-1:2006, з 1.12.2010 вважається гармонізованим в ЄС та таким, що являє собою доказову базу для Директиви ЄС 89/106/EEC of 21 December 1988 on the approximation of laws, regulations and administrative provisions of the Member States relating to construction products.
Тобто виробник вікон та дверей, який виробляє свою продукцію у відповідності зі стандартом «CEN EN 14351-1:2006+A1:2010 Windows and doors — Product standard, performance characteristics — Part 1: Windows and external pedestrian doorsets without resistance to fire and/or smoke leakage characteristics», що підтверджено процедурами оцінки відповідності, має право маркувати свою продукцію знаком СЄ, що свідчить про безпечність продукту згідно законодавства ЄС.
Світова торгівля та вимоги сьогодення ставлять перед стандартизацією нові задачі та цілі. Виходячи із проблем різних підходів та недостатньо гармонізованої доказової бази стандартів в Україні, українські виробники часто втрачають перспективні експортні можливості. Українським виробникам необхідно спочатку доводити відповідність своєї продукції українським стандартам, а при експорті до країн ЄС ще раз додатково проходити процедури оцінки відповідності на вимоги вже Європейським стандартам, щоб отримати доступ до ринку ЄС, куди може потрапити тільки офіційно безпечна продукція.
В Україні триває перехідний період переходу від обов′язкової сертифікації продукції до процедур оцінки відповідності за технічними регламентами. Постановою КМУ №1764 від 20.12.2006 введено в дію «Технічний Регламент будівельних виробів, будівель і споруд». Постановою КМУ №543 від 30 червня 2010 року Технічний Регламент було частково змінено та доповнено.

• Share

• Share

Технічний регламент розроблений з урахуванням вимог Директиви Ради Європи 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 р. про зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно будівельних виробів і визначає основні вимоги до будівельних виробів, будівель і споруд щодо забезпечення безпеки життя і здоров′я людини, безпеки експлуатації, механічного опору та стійкості, пожежної безпеки, економії енергії, захисту навколишнього природного середовища, а також процедури оцінки відповідності виробів установленим вимогам та порядок їх застосування.
На жаль, доказова база у вигляді гармонізованих стандартів під вищевказаний регламент не напрацьована в повній мірі, або, якщо говорити про ринок ЄС, не відображає бачення Нового Підходу. Державні стандарти серії «ДСТУ Б.В.…..», на жаль, не всі є гармонізованими ані з європейськими, ані зі світовими стандартами.

Виходячи з питань підвищення безпечності та якісних характеристик українських товарів та зняття бар′єрів в торгівлі між Україною та Європейським Союзом, необхідно:

1. Органам державної влади кардинально прискорити процеси гармонізації європейських та міжнародних стандартів, європейських директив та ін. для створення нормативно-правової бази для нормального функціонування ринку за чіткими правилами та нормами. Розглянути можливість гармонізації та прийняття європейських стандартів «методом обкладинки», що є більш простим та швидким процесом гармонізації порівняно з іншими.
2. Органам з оцінки відповідності активно вивчати та готуватись перевіряти продукцію на відповідність вимогам сучасних європейських стандартів для того, щоб зменшити час перехідного періоду після введення нормативно-правової бази в дію.
3. Виробникам продукції впроваджувати на підприємствах сучасний світовий та європейський досвід підвищення безпечності та якісних характеристик відповідної продукції. Бути рушійною силою прийняття навіть більш «жорсткіших» стандартів, правил та норм, захищаючи при цьому свої позиції на ринку, як сумлінних виробників безпечної продукції.
4. Посилення контролю з боку держави за продукцією, якісні характеристики якої не відповідають мінімальним вимогам безпеки.
5. Підвищення обізнаності та участі громадськості щодо перелічених питань.

Д. Зоргач, т.в.о. ректора Інституту підготовки фахівців ДП «УкрНДНЦ» (ДержСпоживСтандарт України), експерт-консультант «UIWT», «IFT-Україна».
За матеріалами доповіді на VIII міжнародному конгресі «Вікна. Двері. Фасадні системи. Архітектурне скло», м. Київ, січень 2011 р.