Міждержавний стандарт "Шви монтажні вузлів примикань віконних блоків до стінових отворів"

Додаток А (рекомендований)

Приклади конструктивних рішень

Рисунок А.1 Вузол бічного примикання віконного блоку до отвору із чвертю в стіні з цегли, з обробкою внутрішнього укосу штукатурним розчином

1. пінний утеплювач;
2. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
3. рамний дюбель;
4. герметик;
5. пароізоляційна стрічка;
6. компенсатор монтажного зазору
   (може застосовуватися для утеплення укосу й ізоляції пінного утеплювача від площини можливої конденсації);
7. штукатурний шар внутрішнього укосу (з фаскою для шару герметика)

Рисунок А.3 Вузол бічного примикання віконного блоку до отвору із чвертю шаруватої стіни з цегли з ефективним утеплювачем і обробкою внутрішнього укосу штукатурним розчином

1. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
2. пінний утеплювач;
3. гнучка анкерна пластина;
4. герметик;
5. пароізоляційна стрічка;
6. дюбель зі стопорним шурупом;
7. штукатурний шар внутрішнього укосу (з фаскою для шару герметика);
8. армована сітка

Примітка. Тут і далі наведено принципові схеми вузлів примикання, пропорції окремих елементів вузлів примикання можуть бути не дотримані. Під час розробки проєктно-конструкторських рішень конкретних вузлів примикань допускається комбінувати окремі елементи вузлів, що наведені в рисунках цього додатка, а також застосовувати інші рішення, що не суперечать вимогам цього стандарту.

Рисунок А.2 Вузол бічного примикання віконного блоку до отвору без чверті в стіні з цегли й обробкою внутрішнього укосу облицювальною панеллю

1. штукатурний шар зовнішнього укосу (з фаскою для шару герметика);
2. будівельний шуруп;
3. герметик;
4. фальшчверть із куточка;
5. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
6. рамний дюбель;
7. пінний утеплювач;
8. герметик;
9. пароізоляційна стрічка;
10. елемент оздоблення внутрішнього укосу;
11. * тут і далі порожнина може бути заповнена теплоізоляційним матеріалом;
12. рейка

Примітка. У тому випадку, якщо теплотехнічні розрахунки не підтверджують необхідну температуру поверхонь внутрішніх укосів, рекомендується застосування віконних блоків із розширеною коробкою або збільшення обсягів зовнішньої чверті за допомогою конструкційних матеріалів.

Рисунок А.4 Вузол нижнього примикання віконного блоку, підвіконня і зливу до отвору шаруватої стіни з ефективним утеплювачем

1. підвіконна дошка;
2. пінний утеплювач;
3. пароізоляційна стрічка;
4. гнучка анкерная пластина;
5. опорна колодка під підвіконну дошку;
6. штукатурний розчин;
7. дюбель зі стопорним шурупом;
8. вкладиш з антисептованного пиломатеріалу;
9. гідроізоляційна паропроникна стрічка;
10. шумопоглинаюча прокладка;
11. злив;
12. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка

Рисунок А.5 Вузол верхнього примикання віконного блоку до перемички зі сталевого куточка в отворі багатошарової стіни з облицюванням цеглою

1. вкладиш з антисептованного пиломатеріалу;
2. дюбель зі стопорним шурупом;
3. армована сітка;
4. штукатурний шар внутрішнього укосу (з фаскою для шару герметика), можлива обробка листовим матеріалом (вологостійка панель);
5. гнучка анкерная пластина;
6. пароізоляційна стрічка;
7. герметик;
8. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
9. сталева перемичка з антикорозійним покриттям;
10. пінний утеплювач;

Рисунок А.6 Вузол бічного примикання віконного блоку до отвору із чвертю в стіні з газобетонних блоків (щільністю 400-450 кг/м3) з облицюванням цеглою й обробкою внутрішнього укосу панеллю

1. пінний утеплювач;
2. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
3. рамний дюбель;
4. герметик;
5. пароізоляційна стрічка;
6. панель обробки внутрішнього укосу;
7. рейка;
8. штукатурний шар, що вирівнює внутрішній укос

Рисунок А.7 Вузол бічного примикання віконного блоку до отвору без чверті в стіні з газобетонних блоків з обробкою фасаду, зовнішніх і внутрішніх укосів штукатурним розчином

1. штукатурний шар зовнішнього укосу (з фаскою для шару герметика);
2. герметик;
3. нащільник;
4. дистанційна прокладка (шайба);
5. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
6. пінний утеплювач;
7. рамний дюбель;
8. герметик;
9. пароізоляційна стрічка;
10. штукатурний шар внутрішнього укосу (з фаскою для шару герметика)

Рисунок А.8 Вузол бічного примикання віконного блоку до отвору стіни з бетону зі зовнішнім утепленням фасаду і встановленням внутрішнього декоративного нащільника

1. елемент оздоблення зовнішнього віконного укосу;
2. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
3. гідроізоляційна паропроникна стрічка;
4. рамний дюбель;
5. пінний утеплювач;
6. пароізоляційна стрічка;
7. декоративний нащільник

Рисунок А.9 Вузол бічного примикання віконного блоку до отвору стінової панелі з обробкою внутрішнього укосу панеллю

1. пінний утеплювач;
2. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
3. гнучка анкерная пластина;
4. декоративний нащільник;
5. пароізоляційна стрічка;
6. елемент оздоблення внутрішнього укосу;
7. дюбель зі стопорним шурупом

Рисунок А.10 Вузол нижнього примикання віконного блоку, підвіконня і зливу до отвору стінової панелі

1. пароізоляційна стрічка;
2. підвіконна дошка;
3. пінний утеплювач;
4. штукатурний розчин;
5. опорна колодка підвіконної дошки;
6. шумогасильна прокладка;
7. злив;
8. гідроізоляційна паропроникна стрічка;
9. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка

Рисунок А.11 Монтажний шов у вузлі примикання коробки балконних дверей із профілю ПВХ (127 мм) до стінового прорізу

1. водоизоляционная лента;
2. гідроізоляційна паропроникна стрічка;
3. вкладиш із матеріалу з низькою теплопровідністю;
4. пінний утеплювач;
5. пароізоляційна стрічка;
6. гнучка анкерная пластина;
7. герметик

Рисунок А.12 Монтажний шов у вузлі примикання віконної коробки з профілю ПВХ (127 мм), підвіконня й відливу в отворі одношарової стіни

1. шумопоглинаюча прокладка;
2. гідроізоляційна паропроникна стрічка;
3. пінний утеплювач;
4. пароізоляційна стрічка;
5. несуча опорна колодка;
6. герметик

Рисунок А.13 Вузол бічного і верхнього примикання віконного блоку з ПВХ профілів до отвору стіни з чвертю й обробкою внутрішнього укосу панелями

1. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
2. додатковий профіль;
3. герметик;
4. вологостійкий гіпсокартон із пароізоляційним покриттям;
5. пінний утеплювач

Рисунок А.14 Монтажний шов вузла примикання віконного блоку до стінового прорізу з обробкою зовнішнього укосу і фасаду паропроникним штукатурним розчином

1. обробка зовнішнього укосу штукатурним розчином із коефіцієнтом паропроникності відповідно до вимог даного стандарту;
2. паропроникне фасадне забарвлення;
3. пінний утеплювач;
4. герметик;
5. рамний дюбель;
6. герметик;
7. окрасочна пароізоляція;
8. шар штукатурного розчину з високим коефіцієнтом опору паропроникності

Рисунок А.15 Вузол з'єднання віконних коробок

1. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
2. з'єднувач

Рисунок А.16 Вузол кутового з'єднання віконних коробок

1. ізоляційна саморозширювальна паропроникна стрічка;
2. кутовий з'єднувач

Рисунок А.17 Схема нижнього вузла примикання з каналом подачі теплого повітря від нагрівального приладу до віконного блоку

1. канал подачі теплого повітря від нагрівального приладу до віконного блоку (штроба в стягуванні зі штукатурного розчину);
2. підвіконна дошка;
3. декоративна решітка вихідного отвору

Додаток Б (рекомендований)

Вимоги до кріпильних елементів і їх встановлення

Б.1 Кріпильні елементи призначені для жорсткої фіксації віконних блоків до стінових отворів і для передачі вітрових і інших експлуатаційних навантажень на стінові конструкції.

Рисунок Б.1 Приклади кріпильних елементів
а — металевий рамний дюбель;
б — пластмасовий рамний дюбель;
в — універсальний пластмасовий дюбель зі стопорним шурупом;
г — будівельні шурупи;
д — гнучка анкерна пластина

Б.2 Для кріплення віконних коробок до стінових прорізів, залежно від конструкції стіни й міцності стінових матеріалів, застосовують різні універсальні і спеціальні кріпильні елементи (деталі та системи), рисунок Б.1:
— розпірні рамні (анкерні) дюбелі металеві або пластмасові, у комплекті з гвинтами. Гвинти можуть мати потайну або циліндричну головку;
— універсальні пластмасові дюбелі зі стопорними шурупами;
— будівельні шурупи;
— гнучкі анкерні пластини.
Гвинти, шурупи і пластини виготовляють із нержавіючої сталі або сталі з антикорозійним цинковим хроматованим покриттям товщиною не менше 9 мкм.
Кріплення віконних коробок і анкерних пластин до стінових отворів на цвяхах не допускається. У разі необхідності кріплення віконного блоку до стін із матеріалів низької міцності допускається використання спеціальних полімерних анкерних систем.
Б.3 Розпірні металеві рамні анкерні дюбелі застосовують для забезпечення опору високим зрізаючим зусиллям у разі кріплення віконних блоків до стін із бетону, цегли повнотілої і з вертикальними порожнечами, керамзитобетону, газобетону, природного каменю та інших подібних матеріалів.
Розпірні пластмасові рамні дюбелі застосовують в агресивних середовищах із метою запобігання контактної корозії, а також для термоізоляції з'єднуючих елементів.
Довжину дюбелів визначають розрахунком залежно від експлуатаційних навантажень, розміру профілю коробки віконного блоку, ширини монтажного зазору й матеріалу стіни (глибина закладення дюбеля в стіну повинна бути не менше 40 мм залежно від міцності стінового матеріалу). Діаметр дюбеля визначають розрахунком залежно від експлуатаційних навантажень; в загальному випадку рекомендується застосовувати дюбелі діаметром не менше 8 мм. Матеріал дюбелів — конструкційний поліамід по НД. Для виготовлення шурупів і гвинтів застосовують сталь із тимчасовим опором розриву не менше 500 Н/ мм2.
Б.4 Несучу здатність рамних дюбелів (допустимі навантаження на виривання) приймають за технічною документацією виробника. Довідкові значення несучої здатності (допускаються навантаження на виривання і зріз) рамних дюбелів діаметром 10 мм наведені в таблиці Б.1.

Таблиця Б.1 Довідкові значення несучої здатності рамних дюбелів діаметром 10 мм

Найменування стінових матеріалів	Несуча здатність дюбеля, кН, типу
	а	б	в	г
	При заглибленні, мм
	70	50	40	70
Бетон	1,1	1,1	1,35	2,1
Цегла повнотіла	1,0	1,0	1,3	1,4
Цегла щілиноподібна	—	0,5	—	0,3
Легкі бетони	—	0,3	0,5	0,4

Б.5 Пластмасові дюбелі зі стопорними шурупами застосовують для кріплення віконних блоків до стін із цегли з вертикальними порожнечами, пустотілих блоків, легких бетонів, дерева та інших будівельних матеріалів із невисокою міцністю на стиск. Довжину й діаметр пластмасових дюбелів зі стопорними шурупами приймають аналогічно Б.4. Для кріплення віконних блоків до монтажних дерев'яних заставних елементів і чорнових коробок допускається застосування будівельних шурупів.
Б.6 Гнучкі анкерні пластини застосовують для кріплення віконних блоків до багатошарових стін з ефективним утеплювачем. Кріплення на гнучкі анкерні пластини можливе в разі встановлення віконних блоків в інших конструкціях стін. Анкерні пластини виготовляють з оцинкованої листової сталі товщиною не менше 1,5 мм. Кут вигину пластини вибирається за місцем і залежить від величини монтажного зазору. Пластини кріплять до віконних блоків до їх встановлення в отвори за допомогою будівельних шурупів діаметром не менше 5 мм і довжиною не менше 40 мм. До багатошарової стіни гнучкі анкерні пластини кріплять до внутрішнього шару стіни пластмасовими дюбелями зі стопорними шурупами (не менше 2 точок кріплення на кожну пластину) діаметром не менше 6 мм і довжиною не менше 50 мм.
Б.7 Допускається застосування інших кріпильних елементів і систем, конструкцію й умови застосування яких встановлюють у технічній документації.
Б.8 Для закладення дюбелів до стінного отвору виконують свердління отворів. Режим свердління вибирають залежно від міцності матеріалу стіни. Розрізняють такі режими свердління:
— режим чистого свердління (без удару) рекомендується під час підготовки отворів у самані, легких бетонних блоках, полімербетоні;
— режим свердління з легкими ударами рекомендується під час свердління отворів у повнотілій цеглі;
— режим перфорирування рекомендується для стін із бетону зі щільністю більше 700 кг/м3 і конструкцій із натуральних каменів.
Б.9 Глибина свердління отворів повинна бути більшою за анкеруєму частину дюбеля як мінімум на один діаметр шурупа. Для забезпечення розрахункового тягового зусилля діаметр розсвердленного отвору не повинен перевищувати діаметр самого дюбеля, водночас отвір повинен бути очищений від відходів свердління. Відстань від краю будівельної конструкції під час установки дюбелів не повинна бути менше двократної глибини анкерування.
Б.10 Розташування й конфігурація кріпильних елементів не повинні призводити до утворення теплових містків, що знижують теплотехнічні параметри монтажного шва.
Варіанти схем кріплення віконних блоків до стін наведені на рисунку Б.2. Рекомендовані мінімальні заглиблення (глибина вгвинчування) В.1 будівельних шурупів і посадки дюбелів наведені в таблиці Б.2.

Таблиця Б.2 Рекомендовані мінімальні заглиблення (глибина вгвинчування) і посадки дюбелів

Найменування стінового матеріалу	Мінімальне заглиблення, мм
Бетон	40
Цегла повнотіла	40
Цегла щілиноподібна	60
Блоки з пористого природного каменю	50
Легкі бетони	60

Рисунок Б.2 Схеми кріплення віконних блоків до бічних укосів прорізів
а - кріплення розпірними рамними дюбелями;
б - кріплення будівельними шурупами;
в - кріплення за допомогою гнучких анкерних пластин

Б.11 Головки дюбелів і стопорних шурупів слід заглиблювати у внутрішньому фальці профілю коробки, посадкові отвори повинні бути закриті декоративними ковпачками (заглушками).

Додаток В (обов'язковий)

Загальні вимоги щодо виконання робіт щодо влаштування монтажних швів

В.1 Загальні вимоги
В.1.1 Облаштування монтажних швів виконують одночасно з монтажем віконних блоків. Монтаж повинен виконуватися спеціалізованими організаціями за технологічною документацією, розробленою на підставі типової інструкції з монтажу.
В.1.2 Типова інструкція з монтажу віконних блоків і облаштування монтажних швів (включно з альбомом проєктно-конструкторських рішень вузлів примикань) розробляється компетентними організаціями. Типову інструкцію погоджують із регіональними органами будівельного управління. На її основі спеціалізовані монтажні організації, з урахуванням місцевих кліматичних умов і вимог територіальних будівельних норм, розробляють технологічну документацію на проведення монтажних робіт.
В.1.3 Під час будівництва й реконструкції будівельних об'єктів роботи з монтажу віконних блоків і облаштування монтажних швів робляють після здачі будинку або його частини під монтаж за актом здачі-приймання віконних прорізів.
В.1.4 Під час ремонту або заміни віконних блоків в експлуатованих приміщеннях монтажні роботи виконують у порядку, що забезпечує дотримання вимог даного стандарту з урахуванням конкретних умов об'єкта за погодженням із замовником.

В.2 Порядок обстеження об'єктів, проведення конструкторських вимірів і погодження умов проведення робіт
В.2.1 Перед розробкою проєктно-конструкторських рішень вузлів примикань під час реконструкції та капітального ремонту будівель, а також під час заміни віконних блоків в експлуатованих приміщеннях проводять обстеження умов будівельної ситуації, особливостей експлуатації приміщень і виконують необхідні конструкторські виміри.
В.2.2 Під час обстеження будівельного об'єкта коротко описують його призначення, поверховість, орієнтацію, технічний стан будівлі (включно зі станом і конструкцію стінового огородження), стан вентиляційної та опалювальної систем. У разі необхідності складають плани поверхів будівлі, віконні прорізи нумерують і визначають ув'язку базових ліній щодо фасаду. Заміри фактичних геометричних розмірів стінових прорізів виконують із використанням методів за ГОСТ 26433.0, ГОСТ 26433.1 й ГОСТ 26433.2 (водночас фіксують відхилення в горизонтальній і вертикальній площинах), одночасно виробляють оцінку технічного стану прорізів, їх підготовки до монтажу відповідно до вимог цього стандарту й умов замовлення.
В.2.3 Для розробки оптимальних проєктно-конструкторських рішень і технології монтажних робіт слід проводити погодження з замовником:
— креслень (ескізів) конструкцій віконних блоків, які підлягають монтажу, варіантів встановлення віконних блоків за глибиною отвору, розмірів підвіконної дошки;
— передбачуваної конструкції монтажного шва, включно з вибором ізоляційних матеріалів і кріпильних елементів;
— конструкції елементів оздоблення (деталей облицювання) стінового прорізу;
— послідовність робіт із демонтажу старих конструкцій, відновлення укосів, монтажу віконних блоків, влаштування монтажних швів, встановлення відливів, підвіконь та інших елементів;
— умов організації монтажної зони для виконання робіт, а також заходів, що забезпечують їх безпечне ведення.
Крім того, слід обговорювати з замовником особливості будівельної ситуації під час проведення робіт: передбачувані температурні і вологісні умови, порядок провітрювання й опалення приміщення тощо.
В.2.4 Конструкторські виміри, дані обстеження й погоджені з замовником умови оформляють відповідними документами: листом (картою) вимірів і протоколом погодження.

В.3 Підготовка отвору
В.3.1 Підготовці прорізів може передувати винесення базових ліній, пов'язаних із фасадом будівлі, щодо яких будуть розміщуватися віконні блоки за вертикаллю та горизонталлю.
В.3.2 Перед влаштуванням монтажних швів поверхні коробки віконного блоку і стінового прорізу повинні бути очищені від пилу, бруду, мастильних плям, криги й паморозі.
В.3.3 Під час ремонту об'єктів та заміни віконних блоків в експлуатованих приміщеннях зруйновані під час добування старих вікон поверхні внутрішніх та зовнішніх укосів слід вирівнювати штукатурним розчином без утворення теплових містків (містків холоду). Порядок відновлення пошкоджених ділянок отвору під витягнутою коробкою встановлюють за місцем за погодженням із замовником.
В.3.4 У зовнішніх огороджувальних конструкціях стін із низьким опором теплопередачі і в разі необхідності розміщення коробки віконного блоку зовні від площини можливої конденсації потрібно виконувати утеплення поверхонь внутрішніх укосів матеріалами з низьким коефіцієнтом теплопровідності.
В.3.5 У разі відсутності у віконному отворі чверті допускається влаштування фальшчверті (наприклад, використання куточка з атмосферостійких полімерних матеріалів або металевих сплавів). Для цих же цілей допускається застосування нащільників без герметизації місць їх примикання до коробки віконного блоку або поверхні стінного отвору (додаток А, рисунки А.2 і А.7).

В.4 Встановлення і кріплення віконних блоків
В.4.1 Місце встановлення віконного блоку за глибиною стінового прорізу вибирають відповідно до проєктного рішення.
У разі заміни віконних блоків в експлуатованих приміщеннях або в разі відсутності проєктного рішення коробку віконного блоку в однорідній (одношаровій) огороджувальній конструкції рекомендується розміщувати на відстані не більше 2/3 її товщини від внутрішньої поверхні стіни, а в шаруватих стінах з ефективним утеплювачем — у зоні утеплювального шару.
Водночас рекомендується забезпечувати величину монтажних зазорів у межах, рекомендованих цим державним стандартом.
В.4.2 Віконні блоки встановлюють за допомогою рівня в межах допустимих відхилень і тимчасово фіксують установочними клинами або іншим способом у місцях кутових з'єднань коробок і імпостів (установчі клини видаляють після влаштування утеплювального шару, місця їх встановлення заповнюють матеріалом утеплювача). У нижньому вузлі примикання коробки як монтажні опори (встановлювальні клини) допускається використовувати опорні (несучі) колодки. Після встановлення й тимчасової фіксації коробку віконного блоку кріплять до стінового прорізу за допомогою кріпильних елементів (див. Додаток Б).
В.4.3 Вибір кріпильних елементів і відстань між ними контуром прорізу, а також глибину закладення в товщі стіни вказують у робочій документації на підставі розрахунку залежно від площі і ваги віконного виробу, конструкції стінового прорізу, міцності стінового матеріалу, величини вітрових і інших експлуатаційних навантажень.
Мінімальні відстані між кріпильними елементами не повинні перевищувати:
— для віконних коробок із деревини - 800 мм;
— для коробок з алюмінієвих сплавів і профілів ПВХ білого кольору — 700 мм;
— для коробок із кольорових профілів ПВХ - 600 мм.
Відстані від внутрішнього кута коробки віконного блоку до кріпильного елемента — (150-180) мм, а відстань від імпостного з'єднання до кріплення — (120-180) мм.
В.4.4 Передача силових навантажень на монтажний шов не допускається. Для передачі навантажень, що діють у площині віконного блоку, на несучу будівельну конструкцію застосовують опорні (несучі) колодки з полімерних матеріалів або просоченої захисними засобами деревини твердих порід із твердістю не менше 80 од. за Шором А. Кількість і розташування опорних колодок визначають у робочій або технологічній документації. Рекомендована довжина колодки — 100-120 мм. Опорні колодки встановлюють після кріплення віконного блоку до стінового прорізу кріпильними елементами. Посадка бокових колодок повинна бути щільною, але не давати силового впливу на профілі коробок. Приклади розташування опорних (несучих) колодок і кріпильних деталей наведені на рисунку В.1

Рисунок В.1 Приклади розташування опорних (несучих) колодок і кріпильних деталей

В.5 Влаштування монтажного шва
В.5.1 Влаштування монтажного шва виконують відповідно до проєктно-конструкторського рішення, згідно з технологічною документацією і вимогам цього стандарту. Заповнення монтажного зазору робляють пошарово з урахуванням температурних і вологісних умов навколишнього середовища, а також рекомендацій виробника ізоляційних матеріалів. Порядок влаштування монтажних віконних швів в умовах температур, нижче рекомендованих виробниками ізоляційних матеріалів (наприклад, з використанням обігріву матеріалів і поверхонь будівельних конструкцій), повинен бути передбачений у технологічній документації.
В.5.2 У разі використання в зовнішньому шарі саморозширювальних ізоляційних стрічок враховують такі вимоги:
— для забезпечення щільного прилягання в горизонтальному і вертикальному напрямах шва стрічки розкроюють за довжиною з припуском 1,0-1,5 см на кожну сторону;
— стрічки кріпляться за допомогою монтажного самоклеючого шару на відстані 3-5 мм від межі чверті внутрішньої поверхні віконного отвору;
— якщо чверть, виконана з цегли, має розшивку або поглиблення у швах, то стрічку кріплять безпосередньо до коробки віконного блоку до встановлення її в отвір;
— перелом стрічок під кутом не допускається;
— можливий вигин стрічки в разі ізоляції шва віконного блоку арочної або круглої конфігурації;
— нанесення штукатурного шару, шпаклівки або фарбувальних складників на паропроникний матеріал зовнішнього шару не допускається.
В.5.3 Для влаштування центрального тепло-, звукоізоляційного шару рекомендується застосування пінного утеплювача. Заповнення монтажного зазору пінним утеплювачем слід виконувати коли повністю зібраний і остаточно закріплений віконний блок, за такої умови слід контролювати повноту і ступінь заповнення монтажного зазору.
Перед початком робіт слід провести пробний тест на первинне розширення пінного матеріалу в умовах навколишнього середовища монтажної зони й під час роботи не допускати виходу надлишків піни за внутрішню площину профілю коробки віконного блоку. Зрізання надлишків пінного утеплювача допускається тільки з внутрішньої сторони монтажного шва за умови влаштування суцільного пароізоляційного шару пароізоляційною стрічкою.
У разі застосування профілів коробок шириною більше 80 мм і якщо ширина монтажного зазору перевищує розміри, передбачені цим стандартом більш ніж в 1,5 рази, заповнення зазору слід виконувати пошарово, з інтервалами між шарами за технологією, рекомендованою виробником пінного утеплювача.
В.5.4 Внутрішній пароізоляційний шар встановлюють безперервно контуром стінового прорізу.
У разі використання для ізоляції внутрішнього шару пароізоляційних стрічкових матеріалів слід керуватися такими вимогами:
— розкрій стрічок за довжиною слід виконувати з припуском для напуску в місцях кутових з'єднань;
— з'єднання стрічок із поверхнями віконного блоку і стінового прорізу по всьому периметру має бути щільним, без складок і здуття;
— у разі встановлення пароізоляційної стрічки під штукатурний шар слід застосовувати стрічки з зовнішнім покриттям, яке забезпечує необхідну адгезію зі штукатурним розчином;
— допускається стикування стрічок за довжиною на прямолінійних ділянках, з напуском не менше 1/2 номінальної ширини стрічки.

В.6 Влаштування вузлів примикання елементів оздоблення (деталей облицювання) стінових прорізів до віконних блоків
В.6.1 Місця примикання внутрішніх укосів (не залежно від їх конструкції) до коробки віконного блоку й монтажного шву повинні бути герметизовані, водночас повинні виконуватися заходи, що виключають у період експлуатації появу тріщин і щілин. Наприклад, ущільнення примикань герметиками або іншими матеріалами, що володіють достатньою деформаційною стійкістю.
В.6.2 У разі встановлення віконного зливу у вузлах примикання до стінового прорізу й коробки віконного блоку слід виконувати заходи, що виключають потрапляння вологи в монтажний шов, а під зливами встановлювати прокладки (гасителі), що знижують шумовий вплив дощових крапель. Рекомендований звис зливу за зовнішню поверхню стіни — 30-40 мм.
В.6.3 Примикання підвіконня до коробки віконного блоку виконують щільним, герметичним і стійким до деформацій. Рекомендується встановлення підвіконня на опорні несучі колодки й пінний утеплювач.
В.6.4 У вузлах з'єднання окремих коробок віконних блоків між собою або їхнього примикання до підставочного, проставочного, поворотного або розширювального профілів слід виконувати заходи, що запобігають утворенню теплових містків. Допускається встановлення в таких вузлах контуром примикання саморозширювальних стрічок або інших ізоляційних матеріалів, що забезпечують необхідний опір теплопередачі й деформаційну стійкість.
В.6.5 Захисні плівки з профілів стулок і коробок видаляють відповідно до рекомендацій виробників профілю з урахуванням умов безпечного виконання робіт.

В.7 Вимоги безпеки
Під час виконання робіт із влаштування монтажних швів, а також у разі зберігання ізоляційних та інших матеріалів необхідно дотримуватися вимог будівельних норм і правил із техніки безпеки в будівництві, правил пожежної безпеки під час виконання будівельно-монтажних робіт і стандартів ССБП (система стандартів безпеки праці). На всі технологічні операції і виробничі процеси повинні бути розроблені інструкції з техніки безпеки (включно з операціями, пов'язаними з експлуатацією електрообладнання та роботами на висоті).

Додаток Г (рекомендований)

Розрахунковий метод оцінки температурного режиму вузлів примикання віконних блоків до стінових отворів

Метод призначений для оцінки температурного режиму вузлів примикання віконних блоків до стінових отворів і вибору найбільш раціонального конструктивного рішення монтажних швів з урахуванням геометричної форми, місця розташування й теплопровідності герметизуючих матеріалів, віконних блоків і стінових конструкцій.
Суть методу полягає в моделюванні стаціонарного процесу теплопередачі через вузли примикань віконного блоку до стінового прорізу з використанням відповідного програмного забезпечення.

Г.1 Вимоги до програмного забезпечення
Г.1.1 Програмний засіб, за допомогою якого роблять розрахунок, повинно мати супроводжуючу технічну документацію та забезпечувати можливість розрахунку двомірного (плоского) або тривимірного (просторового) температурного поля, теплових потоків і опору теплопередачі в заданій області огороджувальних конструкцій у разі стаціонарних умов теплопередачі.
Г.1.2 Введення вихідних даних повинно проводитися або в графічному вигляді (з екрану монітора) або у вигляді табличних даних і забезпечувати можливість задання необхідних характеристик матеріалів і граничних умов розрахункової конструкції в заданій області; водночас можливе використання як банку даних, так і задання вихідних даних у вигляді розрахункових значень.
Г.1.3 Представлення результатів розрахунку має забезпечувати можливість візуалізації температурного поля, визначення температури в будь-якій точці розрахункової області, визначення сумарних вхідних і вихідних теплових потоків через задані поверхні й опору теплопередачі локальних ділянок конструкцій.
Г.1.4 Остаточні результати розрахунку повинні надаватися в документальній формі та включати: розрахункові температури зовнішнього і внутрішнього повітря, коефіцієнти теплообміну поверхонь, розподіл температур заданим перетином розрахованого вузла, інформацію щодо вхідних і вихідних теплових потоків, значення опору теплопередачі локальних ділянок конструкцій.

Г.2 Загальні вказівки
Г.2.1 Оцінка температурного режиму вузлів примикань віконного блоку до стінових отворів повинна проводитися для таких характерних перетинів (рисунок Г.1):
— вузла сполучення віконного блоку з простінком (горизонтальний переріз);
— вузла сполучення з підвіконням (вертикальний перетин);
— вузла сполучення з перемичками віконного отвору (вертикальний перетин);
— вузла сполучення порога балконних дверей із плитою перекриття (для балконних дверей).
У разі використання програми розрахунку тривимірних температурних полів оцінка температурного режиму зазначених перетинів може проводитися на основі розрахунку одного просторового блоку, що включає фрагмент зовнішньої стіни з заповненням віконного отвору.

Рисунок Г.1. Схема розташування перетинів для перевірки температурного режиму вузлів примикань віконних блоків до зовнішніх стін:
а) віконного блоку; б) балконних дверей

Г.2.2 Розміри розрахункової області рекомендується приймати:
— для поверхонь, що межують із зовнішнім і внутрішнім повітрям, — відповідно до обрисів конструктивних елементів огороджень;
— для поверхонь (перерізів), що обмежують розрахункову область — за осями симетрії огороджувальних конструкцій або на відстані не менше чотирьох товщин конструктивного елементу, що потрапляє в перетин.
Г.2.3 Граничні умови слід приймати:
— для поверхонь, що межують із зовнішнім і внутрішнім повітрям відповідно до норм проєктування відповідних будівель і споруд та кліматичного району будівництва;
— для поверхонь (перерізів), що обмежують розрахункову область, тепловий потік і коефіцієнти тепловіддачі слід приймати рівними нулю.
Г.2.4 Розрахунок температурного режиму вузлів примикання рекомендується проводити в такому порядку:
— визначають розміри розрахункової області і вибираються характерні перетини;
— складають розрахункові схеми вузлів примикання; водночас складні конфігурації ділянок, наприклад криволінійні, замінюються більш простими, якщо ця конфігурація має незначний вплив у теплотехнічному відношенні;
— проводять підготовку і введення в програму вихідних даних: геометричних розмірів, розрахункових коефіцієнтів теплопровідності, розрахункових температур зовнішнього і внутрішнього повітря, розрахункових коефіцієнтів тепловіддачі ділянок поверхонь;
— здійснюють розрахунок температурного поля;
— проводять візуалізацію результатів розрахунку; аналізують характер розподілу температур у даній області, визначають температуру внутрішньої й зовнішньої поверхонь в окремих точках; встановлюють мінімальну температуру внутрішньої поверхні; результати розрахунку зіставляють із вимогами цього стандарту та інших нормативних документів; визначають сумарний тепловий потік, що входить у розрахункову область; у разі необхідності, конструктивне рішення вузла примикання змінюють і проводять повторні розрахунки;
— складають документований звіт за результатами розрахунків.

Г.3 Основні вимоги до супровідної технічної документації
Супровідна технічна документація повинна містити:
— область застосування програмного засобу;
— відомості про сертифікацію програмної продукції;
— докладний опис призначення програми та її функцій;
— опис процедури встановлення програми на персональному комп'ютері;
— опис математичних моделей, що використовуються в програмі;
— детальне керівництво користувача з прикладами реалізації;
— координати служби технічної підтримки.

Г.4 Приклад розрахунку
Необхідно провести розрахунок температурного поля й оцінити можливість випадання конденсату на поверхні вузла примикання віконного блоку з клеєної деревини за ГОСТ 24700 до простінку одношарової цегляної стіни з повнотілої цегли на цементно-піщаному розчині (горизонтальний переріз). Зовнішній гідроізоляційний шар — попередньо стисла ущільнювальна стрічка, центральний теплоізоляційний шар — пінний утеплювач, внутрішній пароізоляційний шар — пароізоляційна стрічка. Поверхня віконного укосу утеплена термовкладишами з екструдованого пінополістиролу товщиною 25 мм. Основні розміри й характеристика матеріалів віконного блоку й зовнішньої стіни представлені на рисунку Г.2.

Рисунок Г.2. Розрахункова схема (а) і схема задання граничних умов (б) вузла примикання віконного блоку до віконного отвору

1. цегляна кладка l = 0,8 Вт/(м.°C);
2. цементно-піщаний розчин l = 0,93 Вт/(м.°C);
3. деревина поперек волокон l = 0,22 Вт/(м.°C);
4. монтажна піна lБ = 0,05 Вт/(м.°C);
5. екструдований пінополістирол l = 0,05 Вт/(м.°C);
6. скло l = 0,76 Вт/(м.°C);
7. повітряний прошарок 12 мм lЭКВ = 0,08 Вт/(м.°C);
8. алюміній l = 220 Вт/(м.°C);
9. герметик l = 0,34 Вт/(м.°C);
10. пароізоляційна стрічка l = 0,56 Вт/(м.°C).

Вихідні дані: розрахункова температура внутрішнього повітря tвр = + 20 °C; розрахункова температура зовнішнього повітря tнр = мінус 28 °С; температура "точки роси" tр = 10,7 °C; розрахунковий коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні стіни aвст = 8,7 Вт/(м2 °C); розрахунковий коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні віконного блоку aвок = 8,0 Вт/(м2 °C), коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні стіни і віконного блоку aн = 23,0 Вт/(м2 °C).
Розрахункова область вузла примикання прийнята за осями симетрії віконного блоку і простінка зовнішньої стіни. Розрахункова схема представлена на рисунку Г.2 а, схема задання граничних умов — на рисунку Г.2 б.

Рисунок Г.3. Результати розрахунку розподілу температур за вузлом примикання віконного блоку з клеєної деревини до стіни з повнотілої цегли

Результати розрахунку представлені на рисунку Г.3 у вигляді розподілу температур (ізотерм) за перетином розрахункової області і значень температур внутрішньої й зовнішньої поверхні в окремих, найбільш характерних точках.
Аналіз результатів розрахунків показує, що мінімальна температура внутрішньої поверхні спостерігається в зоні сполучення віконної коробки з укосом віконного отвору і становить tвmin = 12,6 °C. Зіставлення мінімальної температури внутрішньої поверхні з температурою "точки роси" свідчить про відсутність умов випадання конденсату на поверхні даного вузла примикання (водночас температура на внутрішній поверхні склопакета в області дистанційної рамки становить 3,4 °C, що зумовить випадання конденсату в даній області) .