ЄВРОКОДИ. Нормативно-правове регулювання питань нормування
Технічне регулювання
Технічне регулювання в галузях, що стосуються компетенції Міністерства, насамперед в будівництві, охоплює такі напрямки:
- нормування у будівництві;
- стандартизація;
- оцінка відповідності;
- державний ринковий нагляд.
Пріорітетні напрямки нормування в будівництві
Пріоритетні напрямки нормування у будівництві стосуються розробки та впровадження регламентуючих документів у таких напрямках:
- Приведення чинних будівельних норм у відповідність до закону «Про будівельні норми».
- Формування будівельних норм у вигляді структури документів, що визначають шляхи реалізації основних вимог безпеки без регламентації або невмотивованого обмеження шляхів їх досягнення.
- Впровадження основних вимог безпеки до об′єкту на всіх етапах життєвого циклу будівель та будівельних компонентів.
- Забезпечення безперервності дії регламентаційних документів за рахунок паралельної дії будівельних норм і єврокодів на період імплементації міжнародних стандартів в Україні.
На основі Закону України «Про будівельні норми» був розроблений і діє Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності». На базі цих двох основних документів були розроблені та набрали чинності регламентуючі документи нижчого рівня, а саме — «Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд» (введений в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1764), «Порядок застосування будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, гармонізованих з нормативними документами Європейського Союзу», (введений в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №547). У відповідності до цих Постанов уряду діє основний регламентуючий документ (так звані Державні Будівельні Норми) ДБН А.1.1-94:2010 Проектування будівельних конструкцій за єврокодами. Основні положення.
Він стосується дії наступного переліку державних стандартів України:
- ДСТУ-Н Б EN 1990
- ДСТУ-Н Б EN 1991
- ДСТУ-Н Б EN 1992
- ДСТУ-Н Б EN 1993
- ДСТУ-Н Б EN 1994
- ДСТУ-Н Б EN 1995
- ДСТУ-Н EБ N 1996
- ДСТУ-Н Б EN 1997
- ДСТУ-Н Б EN 1998
- ДСТУ-Н Б EN 1999
Директива Ради ЄС 89/106/ЄЕС від 11.12.1988 щодо зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів ЄС стосовно будівельних матеріалів діє до 01.01.2013 року. В Україні діє «Технічний регламент будівельних виробів, будівель і споруд», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1764.
З 01.01.2013 в Україні діє «Регламент 305/2011/EU Про встановлення гармонізованих умов для поширення на ринку будівельної продукції і відміну Директиви Ради ЄС 89/106/ЄЕС» (в Україні напрацьовано проект Закону, що відповідає положенням нового Регламенту ЄС).
Тлумачні документи щодо основних вимог безпеки, встановлених Директивою Ради ЄС 89/106/ЄЕС:
- ДБН В.1.2-6-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Механічний опір та стійкість.
- ДБН В.1.2-7-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека.
- ДБН В.1.2-8-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека життя і здоров′я людини та захист навколишнього природного середовища.
- ДБН В.1.2-9-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації.
- ДБН В.1.2-10-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Захист від шуму.
- ДБН В.1.2-11-2008 Основні вимоги до будівель і споруд. Економія енергії.
Керівні документи ЕС у галузі будівництва
Керівні документи ЕС стосовно будівництва класифіковані по групам.
- Керівний документ А щодо призначення нотифікованих органів по роботі з Директивою стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ В щодо визначення контролю виробництва на підприємстві в технічних умовах на будівельні вироби.
- Керівний документ С щодо поводження з комплектами та системами за Директивою стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ D щодо СЄ-маркування згідно з Директивою стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ Е щодо рівнів та класів згідно з Директивою стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ F. Довговічність за Директивою стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ G. Європейська система класифікації будівельних виробів за реакцією на вогневий вплив.
- Керівний документ Н щодо узгодження підходів відносно небезпечних речовин за Директивою стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ І щодо застосування статті 4 (4). Директиви стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ J щодо перехідних мір відповідно до Директиви стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ К. Системи відповідності, роль та завдання нотифікованих органів у сфері Директиви стосовно будівельних виробів.
- Керівний документ L щодо застосування і використання єврокодів.
- Керівний документ М щодо оцінки відповідності за Директивою стосовно будівельних виробів: початкове випробування типу виробу та контроль виробництва на підприємстві.
Кожна група документів по категоріям містить євростандарти (або «єврокоди»). На мал. 1 показана дещо деталізована структура для деяких єврокодів.
На мал. 2 показана структура єврокодів (Загалом 58 частин єврокодів), цифрою помічена кількість частин (окремих стандартів) у групі.
Треба окремо сказати про те, що собою уявляє робота по стандартизації. Досвід Євросоюзу свідчить, що ЄС знадобилося більше 25 років на розробку розвиненої структури будівельних стандартів (єврокодів), бюджет цієї роботи склав більше €100 млн, до їх розробки було залучено 2250 найкращих та найавторитетніших фахівців з усіх країн-членів Євросоюзу. Впровадження єврокодів відбувається з початку наступної дії: єврокоди (євростандарти) набувають статусу національних стандартів шляхом публікації ідентичних текстів національною мовою або однією з офіційних мов ЄС. Кожні п′ять років (як правило) відбувається перегляд та вдосконалення норм, після цього вони набувають відповідну мітку у своїй назві. Робота над єврокодами в Європі не спиняється.
Впровадження національних стандартів, гармонізованих з єврокодами
Робота із впровадження міжнародних стандартів, гармонізація існуючих національних стандартів з європейськими, впровадження таких національних стандартів, гармонізованих в єврокодами відбувається за певною процедурою.
- Кожна країна (національний орган зі стандартизації) реалізує відповідну частину єврокоду як національний стандарт, опублікувавши перекладений ідентичний текст.
- Національний стандарт має складатися з національної титульної сторінки, національної передмови, ідентичного з європейським нормативним документом тексту і Національного додатку.
- Національний додаток передбачає встановлення національних параметрів і приймається національним органом зі стандартизації.
- Національні параметри визначаються з урахуванням особливостей країни: географічних і кліматичних умов, засобів життя, встановлюваних рівнів безпеки
- Впровадження частин єврокодів у країнах-членах Євросоюзу передбачає здійснення певних організаційних заходів з метою їх опанування.
Така робота ускладнюється тим, що не можна застосувати європейські або інші міжнародні норми без урахування специфіки національної галузі, в даному разі — в будівництві, без урахування її технічного рівня розвитку та наявної практики, кліматичних або інших особливостей. Ця певна специфіка враховується внесеннями певних додатків у національні гармонізовані стандарти, що враховують «місцеву» специфіку. Вище наведений графік, який ілюструє кількість «національно-орієнтованих» змін та додатків, внесених у стандарти, що мають назву ДСТУ EN, тобто повністю гармонізованих із єврокодами.
Таким чином, Україні належить пройти непростий шлях із стандартизації та гармонізації стандартів та національних регламентуючих документів із європейськими та міжнародними нормами. Це потребуватиме і певного часу, і належного фінансування.
Не варто говорити, що впровадження єврокодів та інших міжнародних стандартів потрібно робити перед усе для підтримання національного виробника у конкурентоспроможному стані і подолання наявного відставання у багатьох підгалузях, що дасть змогу орієнтуватися на національні кадри при виконанні будівельних, проектувальних та інших робіт, застосовувати конкурентоспроможні будівельні матеріали та компоненти національного виробництва.
Роботи по гармонізації та імплементації євро стандартів ще дуже багато, але початок шляху вже пройдений, і спеціалістам будівельної галузі варто більш активно долучатися до цієї роботи. Участь у галузевих форумах, конгресах, семінарах, обговорення в рамках галузевих асоціацій дозволить пройти цей шлях швидше та фахово, врахувати національну специфіку на не допустити втрати керованості та регламентуючої документарної підтримки у всіх секторах в галузі вітчизняного будівництва.
І.А. Лагунова, начальник відділу нормування Департаменту технічного регулювання та науково-технічного розвитку Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
За матеріалами доповіді на Міжнародному конгресі «ПРИМУС: ОКНА. ДВЕРИ. ФАСАДНЫЕ СИСТЕМЫ. АРХИТЕКТУРНОЕ СТЕКЛО», січень 2014, Київ
