Карел Хірман: Системність і грамотний закон про ОСББ — основа енергоефективності житла

Перші проекти з модернізації будинків старої забудови почали з'являтися ще на початку 1990-х років, задовго до того, як енергоефективність стала популярною. Вже тоді було зрозуміло, що тема важлива і що вона охопить не тільки утеплення, але й усунення технічних помилок у панельних будинках, які виникали через низьку якість будівництва і будматеріалів, що застосовувались за соціалістичних часів.
У 1993 році було прийнято закон про ОСББ — один з перших системних реформаторських законів після незалежності Словаччини, і за результатами зараз ми бачимо, що це один з найуспішніших реформаторських законів, який не змінювався до 2014 року. Завдяки йому ОСББ почали відігравати головну роль, ставши фундаментом успіху термомодернізації. У 2014 році до закону були внесені зміни, пов'язані з нормуванням умов роботи сервісних компаній, які надають послуги ОСББ.
У 1996 році у нас був створений державний Фонд підтримки модернізації та реконструкції житла, мета якого — підтримувати процес утеплення та ремонту будівель, а також займатися будівництвом нової орендної нерухомості для муніципалітетів.
З 1990-х років Фонд і закон створили рамки для формування попиту на термомодернізацію житла. Були прийняті відповідні технічні норми і визначені принципи роботи будівельних компаній. Перший досвід утеплення був досить невдалий. Будівельні компанії діяли на свій розсуд, припускались грубих помилок, і в результаті через рік мешканці мали у квартирах «ботанічний сад» у вигляді цвілі і грибка. Банально не була виведена точка роси, що призвело до конденсації вологи всередині приміщення. Також виникали проблеми, коли люди хаотично міняли вікна вже після утеплення будинку.
Ми дійшли висновку, що часткова модернізація не дає очікуваних результатів. Увесь процес повинен мати свою логіку, поетапність і графік робіт. Тому у Словаччині були прийняті технічні норми щодо комплексної термомодернізації, ліцензування робіт, матеріалів і самих будівельних компаній.
Встановлені єдині правила для захисту інтересів учасників ринку систем центрального опалення (ЦО) на основі технічних показників енергоефективності роботи систем (у Словаччині змішаний ринок, на якому задіяні і держкомпанії, і муніципалітети, і приватний бізнес).

У результаті останні 10-15 років процес комплексної системної модернізації будівель йде потужними темпами — у першу чергу вікна замінюються на енергоефективні, разом з термозахистом здійснюється заміна труб опалення та водопостачання, ліфтів, покрівлі тощо.
У середньому після комплексної термомодернізації показник споживання тепла у будинку знижується з 150 кВт·год на 1 м² до 70-80 кВт·год на 1 м², найуспішніші приклади — 60 кВт·год на 1 м². У нових будинків цей показник повинен бути нижче 50 кВт·год.
Сьогодні у Словаччині вже понад 50% панельних будинків утеплені і модернізовані. І це дуже хороший результат на тлі інших постсоціалістичних європейських країн.

Спочатку головна роль Фонду полягала у тому, щоб видавати кредити за ставкою трохи нижче, ніж у комерційних банків, але не нижче ставки нацбанку. І якщо роботи були виконані за проектом, то мешканці отримували грант у розмірі близько 20-30%. Уточню, що на той час процентні ставки по кредитах були приблизно такі ж, як зараз в Україні (за подібною схемою передбачається робота Фонду енергоефективності, який на даний момент створюється в Україні, — прим. ред.). Допоки ставки по кредитах високі, фонд енергоефективності повинен бути нефінансовою інституцією, він має видавати гранди.

Сьогодні наш Фонд видає кредити ОСББ, тобто виступає в якості фінансового інституту. Джерела фінансування — держбюджет і, з 2014 року, європейська програма підтримки енергоефективності міських програм JESSICA. Кредитна ставка становить 1% (Словаччина у зоні євро) на рік на 20 років, кредитуються максимум 75-80% робіт з утеплення. Також зараз багато ОСББ утеплюються через комерційні банки, які зацікавлені видавати такі кредити за мінімальною ставкою. Уся справа в якісному законі, який забезпечує прозорі правила гри: ОСББ — партнер, а мешканці почуваються спокійно, тому що банк не має права безпосередньо вимагати від них оплати за кредитом — їх квартири повністю захищені від кредиту для ОСББ.
Раніше ситуація у ЖКГ була подібною до того, що зараз в Україні. Але з прийняттям закону про ОСББ люди зрозуміли, що вони можуть самі формувати фонд на модернізацію і ремонт будівлі, самостійно розподіляючи і контролюючи кошти. Ці кошти захищені від сервісних компаній та ЖЕКів.

Конкуренція є на ринках газу та електрики, де споживачі можуть вибирати постачальника на основі впровадження європейської легіслатури. Інше питання — теплопостачання, яке не керується загальними законами ЄС. Технічно окремого ринку тепла немає і бути не може, тут неможливо впроваджувати правила за прикладом газового і електричного ринку, оскільки ринок тепла обмежений територією міста або навіть кварталу.
У нас сформувалася скажімо так «натуральна» монополія, яку контролює регулятор за чітко визначеними правилами. Це дозволяє захищати сферу від локальних політичних інтересів і утримувати справедливу ціну, яка відображає всі необхідні витрати на виробництво і розподіл тепла. Зазначу, що це не монополія у традиційному розумінні — у 2000-х роках була хвиля переходу на індивідуальні котельні (тоді мав місце дисбаланс між ціною на газ для котелень і для ЦО, у результаті чого було вигідно будувати власну котельню). І зараз постачальники тепла перебувають під конкурентним тиском індивідуальних будинкових котелень.
Тому сьогодні постачальники ЦО мотивовані вкладати у модернізацію мереж і заробляти на цьому, одночасно пропонуючи споживачеві вигідну, але справедливу ціну за тепло, куди включені всі складові: вартість кіловат-години плюс фіксована ціна за обслуговування і модернізацію мереж. Усі ці цифри вказуються у рахунку за тепло. Тільки так ЦО може конкурувати з будинковими котельнями. Наприкінці 1990-х років були прийняті нові правила роботи постачальників ЦО. Суть у тому, що витрати на ремонт і модернізацію мереж включаються у ціну за тепло, і гроші залишаються в обороті компанії. Якщо економія тепла на всьому ланцюжку від котла до пункту роздачі до будинку перевищує певний показник, гроші дістаються компанії у вигляді бонусу. І навпаки, у разі високих тепловтрат, постачальник несе додаткові витрати.
Система захищає всі сторони: кінцевий споживач не сплачує за тепловтрати мережі, а постачальник має гарантії, що споживач не може у будь-який момент відмовитися від його послуг. Раз на три роки постачальник проходить перевірку і, на підставі технічних показників, регулятор виставляє ціну за тепло. Сьогодні досить складно відключитися від мережі ЦО, якщо ціна за тепло економічно виправдана. Таким чином ми захищаємо інтереси постачальника та інших споживачів, підключених до цієї мережі.
Для відключення потрібно отримати дозвіл і внести певну суму, яка покриває операційні витрати. Адже споживачів стає менше, а витрати на обслуговування мережі залишаються ті ж самі. Ця проблема є в усіх країнах ЄС, де розвинена система ЦО. Ще до того, як енергоефективність стала модною в ЄС, у Словаччині ми ввели обов'язкову умову для кожного міста з ЦО — розробити свою енергостратегію розвитку.
Стратегії були різної якості, але ті мерії, які зробили це професійно і включили енергостратегію до довгострокового плану розвитку міста, отримали гарний результат. У разі такого комплексного підходу не виникає питань, як розвивати системи ЦО і створювати конкуренцію. Процес прозорий і зрозумілий усім — мерії, мешканцям, підприємствам і бізнесу. Системність — це основа. Головне завдання міської влади — сформувати енергоконцепцію і включити її до розвитку міста. І незалежний регулятор повинен стежити за справедливою ціною на тепло.

Не вистачає законодавчої бази — досі не прийняті елементарні закони (законопроекти зі сфери ЖКГ й енергоефективності будівлі, необхідні для запуску роботи Фонду енергоефективності, сьогодні знаходяться на різних етапах розгляду у ВРУ, — прим. ред.). А наявний закон про ОСББ — невдалий, тоді як реформи ЖКГ опираються саме на нього. Енергозбереження — neverending story. Інноваційні рішення з'являються щодня і їх впровадження відбувається безперервно. В Україні, наприклад, вигідно застосовувати поновлювані джерела енергії у системах ЦО. Так, використання локальної агро- та лісової біомаси — це конкурентоспроможний варіант газу, зростання споживання місцевої сировини, створення нових робочих місць і вигідна ціна для споживача.

Протягом останніх 10 років у світі стався технологічний ривок у багатьох сферах, у тому числі у виробництві будівельних матеріалів, термомодернізації, інфраструктурі будинків і технічних рішеннях. Тому будинки, утеплені 15-20 років тому, невдовзі знову потребуватимуть модернізації. Це нескінченний процес.
Але для впровадження інновацій повинні бути прописані відповідні правила. І тільки системний підхід дозволяє досягнути ефективності від застосування інноваційних технологій.